Згідно Закону України 3651-д орган місцевого самоврядування «Новооржицька сільська рада» (код ЄДРПОУ: 04360445) був реорганізований і увійшов до складу Згурівської громади

Для можливості відновлення сайту дзвоніть за телефонами: (0432) 55-43-70 - Метастудія (Вінниця)
Vlada.ua - розробка веб-сайтів для органів місцевого самоврядування

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА СЕЛА НОВА ОРЖИЦЯ

Село Нова Оржиця - розташоване в південно-східній частині області, за 25 км від райцентру смт Згурівка та за 135 км від міста Києва.
Загальна площа населеного пункту – 335,6 га.

Населення станом на 01.08.2014 р. Становить 320 осіб, дворів - 227.

До складу Новооржицької сільської ради входить с. Зелене. Яке розташоване за 7 км від села Нова Оржиця, за 32 км від райцентру смт Згурівка та за 142 км від столиці України міста Києва.

Площа населеного пункту - 0,44 га. Населення станом на 01.08.2014 - 3 особи пенсіонери. Загальна площа Новооржицької сільської ради – 3339 га. Село Нова Оржиця розташоване на правому березі болотистої річки Оржиця, що впадає в річку Сулу. За історичними даними у Губернському архіві Полтави йдеться, що на початку 18 століття. (1700-1706 рр.) значковий товариш Переяславського полку Яків Безбородько купив землю в Яготинського козака Івана Федоровича Онищенка біля р. Оржиця, й на ній заснував хутір Безбородьків.

Після скасування кріпацтва в 1861 р. пан Безбородько дав селянам за викуп по десятині землі. З середини 19 століття і до Жовтневої революції 1917 р. землями навколо села володіли поміщики Танський, Воїхевич, Кожушко, Мартиненко, Висовень, генерал у відставці Вакілов, Мусін, Пушкін, княгиня Мещерська. Село було поділено річкою на дві частини - Мазіївка і Грабщина. Через річку була побудована гребля, по якій люди ходили до церкви, побудованої наприкінці 18 століття на пагорбі (де на даний час знаходиться тік). Церква мала гарний вигляд, чудове художнє оформлення, два куполи, 7 дзвонів – від великого до малого. Церкві було присвоєне ім’я Олександра Невського. Храм був окрасою і гордістю всього села.

У другій половині 19 століття в хуторі відкрито трикласну церковноприходську школу, а в 1912 р. збудувано двоповерхову чотирикласну земську школу. Кошти на це дав поміщик Танський. В селі була корчма (нині тут знаходиться приміщення сільської ради).

До 1905 р. проти існуючих порядків ніхто не виступав, а навесні 1905 р. маєток Безбородька розгромлено і майно розібрано. З 1923 року село стало називатися Нова Оржиця. Велика Жовтнева революція 1917 року принесла селянам довгождану свободу. Поміщецькі землі були роздані селянам у користування. Люди почали жити заможніше. Наприкінці 1920 року село значно розширилося населення було більше тисячі людей і налічувалося біля 300 дворів В продовж 1930-1933 рр. відбулася колективізація.
Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя близько 400 осіб.

У 1937 р. в селі почала діяти середня школа.

Друга світова війна чорним вихром пронеслась над селом. Фашисти увійшли в село 18 вересня 1941 р. Людські і моральні втрати були величезними. Більше 200 Новооржичан брали участь у боротьбі з ненависним ворогом. Не повернулося з фронтів 144 особи, дехто повернувся понівеченим.

На каторжні роботи до Німеччини було вивезено 106 осіб.

21 вересня 1943 р. село звільнено від гітлерівців.

Почалось мирне життя. Відновилося навчання в школі, роботи на ланах, фермах. Люди працювали для фронту, в ім'я Перемоги.

У 1951 р. три колгоспи ім. К. Маркса, ім. Чапаєва, ім. Радянської Червоної армії об'єдналися в один - ім. К. Маркса.

Голод у 1947 р. змусив селян все міняти на хліб, аби якось вижити.

У середині 50-х років життя потроху змінювалося на краще: здійснювалося будівництво нового житла і соцкультпобуту, середня школа щороку випускала по 50-70 учнів і мала професійний педколектив, колгосп міцнів, покращувалось життя селян.

Рушійною силою виконання всіх механізованих робіт у колоспі був машинно-тракторний та автомобільний парки.

Найкращими головами колгоспу з організації праці, зростання виробництва продукції сільського господарства, економіки і вирішення питань соцкультпобуту до їх реорганізації були М.Я. Піший, І.П. Вовкогон, М.П. Рискаль, І.О. Перепелиця, О.С. Хижняк.

У 1972 р. колгосп об'єднано з Лизогубовослобідським колгоспом ім. Калініна, що існував до 1989 р. З того часу склалося катастрофічне становище молодь начала покидати рідне село, бо культурно-масова робота була на низькому рівні, школу перевели в Лизогубову Слободу. Село з кожним роком оголювалося, старіло, вироджувалося,люди тікали із села сім’ями. З 1989 р було утворено колективне сільськогосподарське підприємство "Новооржицьке".

У 1993-1995 рр. газифікацію села здійснено за сприяння голови КСП Олександра Степановича Хижняка, що для жителів села стало значимою подією.

Новооржичани пишаються своїми земляками, серед яких:

  • професори Ілля Корнійович Кучеренко, Станіслав Йосипович Литв'як, Л.В. Решодько, Федір Васильович Усенко;
  • військовий журналіст Григорій Анатолійович Мороз;
  • офіцери Іван Семенович Купрій, Олександр Сергійович Синенко;
  • викладачі вищих навчальних закладів Борис Микитович Куценко, Іван Прокопович Куценко, Галина Михайлівна Куценко, Олександр Федорович Зубенко.

Директорами Новооржицької школи в різний час були Г.М. Колініченко, П.І. Осьмак, А.П. Горбач, викладачами - О.В. Шкарупіло, В.Т. Шкарупіло, К.Ф. Кирик, П.Й. Погребний, О.А. Зубенко, Н.С. Журавська, К.П. Куценко, Б.В. Абрамович, П.К. Абрамович.

Багато кого з жителів села нагороджено державними нагородами, зокрема тракториста А.С. Хижняка - орденом Трудової Слави III ступеня; завідувачу ферми Г.В. Хижняк та доярку Г.С. Сову - орденом "Знак Пошани".

Славні родини, що присвятили своє життя рідному селу, - М.Є. Швадченко, О.І. Купрій, І.І. Холод, В.І. Висовень, В.І. Шкарупіло та ін.

У Новій Оржиці свято шанують пам'ять односельців, що полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни. Щороку в День Перемоги покладаються вінки до пам'ятника загиблим.

На сучасному етапі розвитку аграрно-промислового комплексу в селі велику роль відіграє ТОВ "Нива Переяславщини". Його засновником є Олександр Олексійович Мостіпан, директором – Юрій Анатолійович Єрошенко. Товариство здійснює оренду земельних паїв. Це потужне підприємство, яке вирощує одні з найвищих врожаїв зернових культур в області та районі. Запущено в експлуатацію 2 потужних свинокомплекси, які в рік вирощують по 30 тисяч свиней у рік кожний. Громада села задоволена допомогою з вирішення життєвих питань, що надає це підприємство.

Новооржицька земля славиться не тільки традиціями, своєю історією, а й працелюбністю її жителів, які, поєнуючи свою працю з любов'ю до рідного краю, його природних красот, сприяють зростанню та процвітанню рідного села, розвитку духовності та культури.

Нова Оржиця потопає у зелені та садах,чудова природа сприяє хорошому відпочинку.

До складу Новооржицької сільської ради входить с. Зелене в якому залишилося 4 двори, в яких проживає 9 мешканці. Село вимирає, хоча в післявоєнні роки було досить пристойним. Тут налічувалося 52 господарські двори, в яких мешкало 266 жителів.

У селі в 1944 р. був розміщений та добре працював колгосп ім. Робітничої селянської Червоної армії.

Сама назва села Зелене говорить про чудове природне розташування села.

Перебудова, внаслідок якої не стало роботи, примусила мешканців шукати кращих місць. У селі залишилися лише люди похилого віку.

Село залишилося пусткою, землі не оброблялися, хати руйнувалися хоча завдяки своїй чудовій природі могло б стати чудовим місцем відпочинку.


Розробка веб-сайтів для органів місцевого самоврядування
Пропонуємо веб-платформи по створенню власного веб-сайту державним органам влади, органам місцевого самоврядування та державним установам
Gromada.org.ua, Rda.org.ua, Rayrada.org.ua, School.org.ua, Osv.org.ua

Логін: *

Пароль: *